Гіперактивна дитина

ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА –дефіцит активної уваги, рухове розгальмування, імпульсивність. Непосидюща дитина – це не просто постійний галас в метушня в домі, це й постійний страх за її життя і здоров’я. Не має такої щілини чи отвору, куди вона не сунула б носа чи пальця, немає заборон, яких вона не порушувала.

Причиною такої нестриманості, як правило, є тимчасове переважання сили збудження нервової системи над силою гальмування. Цей дисбаланс компенсується у 10-14 – річному віці, коли дитина вже здатна контролювати себе. Проте якщо дитину переконати в тому, що вона неслухняна, некерована, н5еуважна, байдужа до інших, тоді вона не стане використовувати цю здатність, бо не віритиме у свої сили. Отже, головне завдання батьків гіперактивної дитини – не нав’язати їй негативне ставлення до себе та світу.

Якщо дитина надмірно рухлива, якщо в неї часто змінюється наст рій, якщо вона страждає на енурез, гризе нігті, смокче палець, погано спить – усе це ознаки нервового напруження. Причини: - несприятлива обстановка в родині, надмірна вимогливість, суворість, принциповість батьків або інших дорослих, їхня брутальність або непослідовність поведінки; - грубі родопомічні процедури, родова травма, раннє пошкодження головного мозку; - реакція дітей на заборони бігати, лазити, стрибати, що переходить у тривожний стан, дратівливість. Окрики, обсмикування, невдоволення й роздратування дорослих у такі хвилини, спроби втихомирити дитину дають прямо протилежний ефект, тому що це саме ті заходи, що викликають у дитини бажання рухатися ще більше. Кращий спосіб – терміново знайти будь-яке заняття, пов’язане з рухом, гру, що потребує великих фізичних/зусиль, тому що надмірною рухливістю дитина намагається розрядити нервове напруження. У спілкуванні з такими дітьми сполучіть твердість і послідовність з теплотою і доброзичливістю.

Можливі причини генетичні фактори, особливості побудови і функціонування головного мозку, пологові травми, інфекційні захворювання дитини в перші місяці життя тощо.

Критерії дефіциту активної уваги

1.Непослідовна, їй важко довго утримувати увагу.

2. Не слухає, коли до неї звертаються.

3. Великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його.

4. Зазнає труднощів у самоорганізацію

5. Часто губить речі.

6. Уникає нудних завдань і завдань, які потребують розумових зусиль.

7. Часто буває забудькуватою.

Рухове розгальмування

1. Постійно крутиться.

2. Виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями, совається в кріслі, бігає, кудись залазить).

3. Спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у ранньому дитинстві.

4. Дуже балакуча.

Імпульсивність

1. Починає відповідати, не дослухавши запитання.

2. Не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває.

3. Погано зосереджує увагу.

4. Не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза).

5. Не можу контролювати і регулювати свої дії. Поведінка слабо керована.

6. При виконанні завдань поводиться по-різному і показує дуже різні результати.

Як реагувати вчителів й батькам на гіперактивність:

1. Не можна стримувати рухову активність такої дитини, її треба тільки спрямовувати.

2.Необхідно навчити дитину зосереджуватись. У пригоді стане ліплення, малювання, конструювання. (Іноді потрібно за допомогою фізичної сили утримувати дитину за столом, домагаючись завершення розпочатої справи.)

3. Не можна на таку дитину тиснути суворими покараннями або заборонами та обмеженнями.

Чим можуть допомогти батьки?

1.Не варто сподіватися, що бурхлива фізична активність вивільнить енергію малюка. Навпаки, коли він перевтомлений, він стає пере збудженим і ще менш керованим. Тому краще уникати ситуацій, що пере збуджують дитину, а її енергію варто спрямовувати в необхідне русло.

2. Намагайтеся зайняти дитину тим, що її цікавить. Поки вона захоплена улюбленими справами, ризик, що в неї виникнуть небажані імпульси, - мінімальний.

3. Спробуйте запобігти порушенню Ваших вимог, бо дотриматися їх вона ще не здатна, а чим більшим буде досвід «неслухняності», тим глибшим стане переконаність дитини в тому, що вона погана.