ВІК, З ЯКОГО МОЖЕ НАСТАВАТИ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Досягнення встановленого законом віку - одна із загальних умов притягнення особи до кримінальної відповідальності ч. 1 ст. 18Кримінального кодексу України (далі - ККУ). Під віком людини розуміють певний період її розвитку.

Відповідний рівень свідомості та соціального розвитку формується з досягненням віку, коли під впливом сім'ї, школи, соціального оточення підліток розуміє, що є добром і що є злом, у яких випадках його дії можуть завдати шкоди іншим людям і суспільству. Достатній рівень свідомості дає змогу пред'являти до неповнолітнього вимоги щодо узгодження його поведінки з правилами, встановленими у суспільстві.

Обмеження 14 - 16 роками мінімального віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, пов'язано з тим, що саме у цьому віці відбувається становлення підлітка як особистості, перехід від дитячого стану до дорослого. У цьому віці неповнолітні вже можуть розуміти й оцінювати свої вчинки, хоча психіка їх ще не зовсім сформована. Вони не завжди критично ставляться до своїх дій, схильні до наслідування, можуть вчинити правопорушення із помилкових уявлень про товариство, нерідко неспроможні протистояти негативному впливові їх оточення. Підліткам притаманні: емоційність, імпульсивність, сприйнятливість. Вони, як правило, довірливі, люблять фантазувати. У цьому віці проявляється інтерес до пригод, подорожей, виникають різні захоплення, прагнення продемонструвати свою самостійність тощо. Враховуючи все це, ККУ передбачає певні особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Таким чином, встановлення загального віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (з 16 років, а за окремі злочини - з 14 років), зумовлено тим, що з досягненням цього віку особа повною мірою здатна оцінювати свою поведінку, у т. ч. злочинну.

Малолітні віком до 14 років, а також особи, які вчинили у віці від 14 до 16 років суспільно небезпечні діяння, не зазначені у ч. 2 ст. 22, не можуть бути суб'єктом злочину, а тому кримінальній відповідальності не підлягають. Порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, встановлено кримінально-процесуальним законодавством (статті 73, 447, 448 Кримінально-процесуального кодексу України).

Перелік злочинів, за вчинення яких кримінальна відповідальність настає з 14 років, є вичерпним (при цьому у ч. 2 ст. 22 перелічено лише умисні злочини).

Оскільки вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, має правове значення, органи досудового розслідування і суди повинні вживати заходів щодо встановлення віку неповнолітнього - дати його народження. У разі притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності його вік встановлюють відповідно до документів про народження (число, місяць, рік народження). Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а починаючи з 0 годин наступної доби. При цьому враховуються місце народження особи і місце вчинення злочину, якщо вони знаходяться в різних часових поясах. За відсутності документів про народження вік особи встановлюється на підставі висновку судово-медичної експертизи. Днем народження особи у таких випадках буде останній день (тобто 31 грудня) названого експертом року, а при визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років слід виходити із пропонованого експертами мінімального віку цієї особи.

Хоча за загальним правилом кримінальна відповідальність настає при досягненні особою 16 років, суб'єктами окремих злочинів (більшість військових злочинів, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність тощо) можуть бути лише особи, яким виповнилося 18 років. Суб'єктом злочинів проти правосуддя, що вчиняються, наприклад, суддями, може бути лише особа, яка досягла 25-річного віку.

4.ВИДИ ПОКАРАННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО НЕПОВНОЛІТНІХ, ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ

Виходячи з зазначених вікових особливостей неповнолітніх, особливостей їх соціального статусу, можливостей досягнення мети покарання і т. ін., Кримінальний кодекс встановив суттєві обмеження в частині видів покарань, які застосовуються щодо неповнолітніх, та пільговий характер їх виконання.

          Стаття 98 ККУ визначає можливість застосування лише 5 видів покарання з 12 відомих Кримінальному кодексу.

      До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

  Згідно із ч. 2 цієї статті до неповнолітніх як додаткові види покарання можуть бути  застосовані:

Умови застосування цих видів покарання суттєво відрізняються від умов їх застосування відносно повнолітніх злочинців.

Приміром, штраф (ст. 99 КК) застосовується виключно відносно неповнолітніх, які мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернуто стягнення.

   Розмір  штрафу, в тому числі за вчинення злочину, за який 
передбачено  основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі 
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлюється судом 
залежно  від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового 
стану   неповнолітнього   в   межах   до   п'ятисот   встановлених 
законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

  До неповнолітнього, що не має самостійного доходу, власних 
коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення, засудженого 
за  вчинення злочину, за який передбачено основне покарання лише у 
виді  штрафу  понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів 
громадян, може бути застосовано покарання у виді громадських робіт 
або  виправних.

 Громадські роботи (ч. 1 ст. 100 ККУ) можуть бути призначені неповнолітньому у віці  від  16  до  18  років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт  у  вільний  від 
навчання чи основної роботи час.  Тривалість виконання даного виду 
покарання не може перевищувати двох годин на день.

Виправні роботи (ч. 2 та З ст, 100 ККУ)можуть бути призначені  неповнолітньому  в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.

    Так само в пільговому режимі визначений для неповнолітніх і такий вид покарання, як арешт (ст. 101 ККУ). Його застосування обмежено шістнадцятирічним віком і строком — від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

Найсуворішим з передбачених для застосування до неповнолітніх видом покарання є позбавлення волі но певний строк (ст. 102 ККУ).

За загальним правилом покарання у вигляді позбавлення волі не може призначатись неповнолітнім, які вперше вчинили злочини, що належать до категорії невеликої тяжкості.

Покарання   у   виді   позбавлення   волі    призначається 
неповнолітньому:

·

за  вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк 
не більше одного року шести місяців;

·

за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох 
років;

·

за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;

·

за  особливо  тяжкий  злочин  -  на строк не більше десяти 
років;

·

5) за   особливо   тяжкий   злочин,   поєднаний   з   умисним 
позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.

         Призначення покарання неповнолітнім відбувається на підставі тих самих засад, які визначають цей процес взагалі (статті 65-67 ККУ). Однак, обираючи покарання, неповнолітньому суд згідно зі ст. 103 ККУ зобов'язаний враховувати «умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього».